Последний звонок: стихи для выпускников
Лучший подарок для учительницы на последний звонок – это, конечно же, видеть выпускников радостными, с надеждой в глазах, а выученное красивое стихотворение добавят трогательных моментов в прощании со школой. Читайте подборку стихов на последний звонок на русском и украинском языках.
В 2016 году последний звонок во многих учебных учреждениях Украины прозвенит 27 мая. А затем пройдет выпускной в 11-х классах и только 10-11 июня в 9-х классах.
Оправдали ли ваши надежды, не знаем:
Ведь экзамен конечный еще так далек,
А пока мы вас в гости к себе приглашаем
На наш праздник веселый – Последний звонок!
И простите, пожалуйста, все прегрешенья,
Что у нас накопились к последнему дню:
И контрольные с грузом неверных решений,
И ответы невнятные, и болтовню,
Но вы знайте одно: школу помнить мы будем
И не только в взволнованных этих словах.
Педагогов своих никогда не забудем,
И Ваш труд отзовется в наших делах.
* * *
Пролетели годы незаметно –
До свиданья, школа навсегда!
Знай, минуту расставанья эту
Ты забыть не сможешь никогда!
Воплотить мечту свою старайся
И в большую жизнь смелей иди!
В дружбу верь, в себе не сомневайся –
Ждут успех и счастье впереди!
* * *
В дитинства радісні роки
Вели до школи нас стежки,
Щоб знань отримали запас.
Тепер ми тут – в останній раз!
Правдиву мудрість настанов
Нам вчителі дарують знов,
Любов і щирість без прикрас
В щасливу путь! В останній раз!
Вітання, квіти запашні…
Та трішки посмішки сумні,
Бо на подвір’ї школи клас
Зібрався вже останній раз.
З життєвих непростих доріг
Ще звернем на шкільний поріг,
Та день знаменний цей для нас:
Ми школярі… в останній раз!
Лінійка. Привітання. Сміх!
Лунає дзвоник не для всіх!
Це свято – нам! Спинися час!
Нехай дзвенить! В останній раз…
* * *
Звонок. Последний. Все. Не будет
Дежурства, парт, учителей...
И ветер, ветер вольный дует!
Ну что ж, пусть дунет он сильней.
Мы разлетимся, как пыльца над лугом.
Но каждый скажет, так же, как и я:
Честны друг перед другом будем.
Мы все едины, мы — одна семья.
Когда-нибудь, зимою или летом
Услышит кто – то: “Ба! Вот это да!
Серега, боже, ты ли это?“
Нас разведут пространства и года.
Звонок последний, мой последний класс...
А первоклашки будут помнить нас?
* * *
Дорослі стали ми, вчорашні діти.
Дзвінок востаннє нам сьогодні продзвенить.
І можна з цього й справді порадіти,
Але чомусь сумною стала мить.
Останній раз ми сядемо за парти.
І більше не прийдем сюди дітьми.
Відразу стало якось не до жартів.
Враз подорослішали й просвітліли ми.
Дитинство й юність в школі пролетіли.
Ми вчились тут, співали і жили.
Дорослими всі стати так хотіли
Й сьогодні ми до цього підійшли.
І ось поріг. За ним нові дороги.
Розлетимось по них, немов пташки.
А в серці сумніви, непевність і тривоги,
Й мереживом — незвідані стежки.
Нас не покличе дзвоник в рідні класи
Й лінійка вереснева буде не для нас.
Ще свіжі спогади. Й задумаєшся часом,
Як швидко у житті спливає час.
Та зустрічай усіх нас, доле світла,
Не дай зігнутися від нелегких проблем.
Веди до успіху, до перемог, до світла,
Не дай упасти під житейським тягарем.
Ми віримо, що буде все, як треба,
Щасливі зорі усміхнуться нам.
Нас кличе до польоту синє небо.
Ми летимо назустріч всім вітрам!
* * *
Мы шли в первый класс, мы садились за парты
И многим не вспомнить свой первый урок.
И каждой весной, каждый раз приближался,
Наш грустный, печальный, прощальный звонок.
Нас школа звала, нас манили науки
И скучно нам было, играть во дворе.
Привычными стали, уроков минутки,
Как много хорошего, в школьной поре.
Здесь нас научили и воспитали,
Здесь были хорошие учителя.
Мы школу для новых детей оставляем,
Прощай и до встречи школа моя.
