JULIK: Музика супроводжує мене все життя
Його справжнє ім’я Назарій Гук. Але не всім прихильникам музиканта це поєднання літер про щось скаже. Адже вони звикли до іншого його імені – Юлік (Julik). Того самого клавішника з гурту DZIDZIO. Юліком він і залишився, але тепер працює самостійно – розвиває якісну електронну музику в Україні. Артист розповів в ексклюзивному інтерв’ю TV.UA про те, чому раптом він вирішив піти у вільне плавання, і який у нього крутий електронний проект.
«Юлік – це свого роду непередбачувана людина»
Юлік, у 2017-му багато говорили про те, як вирішили піти з гурту DZIDZIO, деяких ваших прихильників це хвилює і зараз. Поставте остаточну крапку в цьому питанні, розкажіть, чому вирішили розпочати нову музичну історію.
Насамперед, вирішив вийти із зони комфорту. Після декількох років, проведених у колективі Дзідзьо, усвідомив, що настав час займатися власним проектом, зосередитися на якісній електронній музиці, якою дійсно зможу дивувати українців.
Є щось в тій минулій музичній історії, за чим сумуєте?
Сумую за хлопцями, нашими постійними жартами, сумую за своїм кумом.
Давайте просто зараз пригадаємо початок вашого музичного шляху. Він стартував зі знайомства з Михайлом Хомою (Дзідзьо), чи набагато раніше?
Набагато раніше. Тому що музика супроводжує мене все життя. Вже на момент знайомства з Михайлом я був музикантом та аранжувальником: працював на весіллях і в одній з київських студій звукозапису.
Який досвід ви отримали з гуртом DZIDZIO?
У колективі я навчився витривалості, позбувся багатьох комплексів.
Юлік – це ваш сценічний псевдонім. Чи є у нього якась історія?
Звичайно. Це сценічне ім’я мені дав Дзідзьо. Якщо пригадаєте, на початку творчої кар’єри в нього були монологи, де він постійно згадував свою коханку Катерину, яка мала чоловіка Юліка. Так збіглося, що мою дружину також звати Катерина. От і вирішили, що сценічний псевдонім Юлік мені подарувала сама доля.
Чи можете ви зараз казати про те, що на якомусь глибинному рівні Назарій Гук та Юлік – це дві різні людини?
Так, тому що Назарій Гук і Юлік дійсно дві різні людини. Назарій – це врівноважена, спокійна особистість, сім’янин. Юлік - це свого роду непередбачувана людина: наполеглива, вперта, драйвова, трохи нахабна. Саме ці риси характеру є ключовими у справі, якою зараз займаюсь.
«Український саунд не гірший за закордонні шедеври»
Ви зробили дуже правильний перехід, адже саме про електронну музику, якісні ремікси на українські та зарубіжні хіти хочеться зараз поговорити. Як просувається ваша електронно-музична кар’єра сьогодні?
За короткий проміжок часу встиг зробити чимало ремікс-версій, попрацювати з гуртом Rock-H, Альошею, Остапом Панчишином, Златою Огнєвіч, Іриною Білик та іншими артистами. Знаєте, створення того чи іншого реміксу для мене надзвичайно цікавий та захоплюючий процес, нове дихання.
Як думаєте, чому електронна музика в Україні не така популярна?
Тому що люди, які її створюють не знають шляхів та методів її популяризації. Для мене важливо донести до людей якісний, а головне, саме український саунд. Повірте, він не гірший за закордонні шедеври.
З ким із зірок зараз працюєте?
Зараз хочу надати нове дихання одній з пісень метра українського шоу-бізнесу Павла Зіброва. Не можу зараз сказати, що це за пісня. Але зроблю підказку: це трек з багаторічною історією, багато хто його точно чув.
Юлік, з нагоди Дня Незалежності України, що ми святкували 24 серпня, запустили у соцмережах цікавий челендж: запропонували всім бажаючим заспівати українською, або просто заграти улюблену українську пісню. Як до вас прийшла така ідея?
Створюючи челендж мав на меті відродити забуті мотиви, почути те, що співали наші предки. Навіть не уявляєте, скільки прекрасних та чудових пісень лежать у скриньках наших бабусів та дідусів. Ми, молодь, не повинні забувати їх, навпаки маємо надавати їм ще більшої популярності. Ви знаєте, я переконаний, що українська пісня має лунати не лише в День Незалежності, але й повсякденно.
Чи плануєте ви брати участь в музичних або танцювальних проектах в Україні?
Якщо запропонують, залюбки погоджусь.
Якщо я правильно зрозуміла, музичному мистецтву Ви навчались в Італії. Що саме там закінчували?
За освітою я піаніст. Певний час жив в Неаполі, там же закінчував консерваторію. Знаєте, після виїзду з України було важно пристосовуватися до італійських звичаїв, мови, нового кола спілкування. Саме консерваторія навчила мене витривалості і цілеспрямованості.
Ніколи не хотіли залишитися в Італії і спробувати там досягти успіху в музиці?
Мені навіть таке на думку ніколи не спадало. Я завжди знав, що повернусь до України. Тут атмосфера рідна і творити музику легше.
Чого вам хочеться досягти в музиці?
Я ніколи не ставлю обмежень. Вважаю, що кожного дня треба самовдосконалюватись, дивувати самого себе, просто займатись тим, що приносить задоволення. Тоді ця справа сама підійме на вершину.
«Я обожнюю поєднувати роботу з відпочинком»
Юлік, розкажіть про свою родину.
Моя родина складається з двох найдорожчих людей: дружини Катерини та сина Дениса. Йому вже 2,5 рочки. Дружина у мене мейкап-стиліст. Денис дуже здібний хлопчик: непосидючий і активний. Коли приходить до мене у студію звукозапису, любить допомагати, натискаючи усі кнопки, що є на пульті.
Чи вдалося цим літом з родиною відпочити?
Ви знаєте, я обожнюю поєднувати роботу з відпочинком. Це найкращий баланс. Але якщо говорити про літо-2018, то пляжного релаксу не сталося. Вічний брак часу, багато роботи, круті проекти – таке у мене цьогорічне літо.
Творчі люди, особливо музиканти, потребують натхнення. Де його знаходите ви?
Особисто мене надихають вулички рідного міста, ароматна філіжанка ранкової кави на площі Ринок у Львові. Рідні та близькі - також невід’ємна частина натхнення!
