Актеры "Мамахохотала" рассказали о самых необычных историях с таксистами
У каждого из нас есть хотя бы одна смешная, необычная или странная история, которая случилась в такси. Сложно сказать, почему именно в такси возникают такие ситуации, но согласитесь: эти истории бесценны!
Алексей Рева: "Люди зі спраги поумирають із такою доставкою!"
Это было в Полтаве. Зима. Я сижу сзади, а таксист молчит всю дорогу, но явно куда-то торопится. Мы начинаем подниматься по склону, перед нами еле-еле тянется газель, на которой сзади написано: «Доставка питної води». И вот после третьей неудачной попытки обогнать газель таксист выдает (читать с полтавским акцентом): «Шо ти плєтєшся, доставка питної води. Люди зі спраги поумирають із такою доставкою!». Я прям выпал.
Иван Мелашенко: "Но вы мне больше нравитесь".
Он говорит: «Где-то я вас видел».
Отвечаю: «Возможно».
Таксист: «Актер?»
Я: «Тепло».
Таксист: «С юмором что-то связанное?»
Я: «Теплее».
Таксист с озарением в глазах: «Дизель шоу!»
Я с улыбкой: «Мамахохотала».
Таксист, засмущавшись: «А, точно, извините». Через паузу: «Но вы мне больше нравитесь».
Дмитрий Андриенко: "Наверное, знак"
Как-то гуляли мы с друзьями. Я собрался ехать домой, но решение внутри себя я так и не принял: хочу я ехать или еще нет. Вызвал такси, еду… Через сто метров на светофоре нас подрезала желтая машина. Водитель сказал, что это уже не впервые за сегодня, наверное, знак – отвезет меня и сразу едет домой. Я решил отпустить водителя домой раньше, попросил выйти и вернулся к друзьям. Наверное, знак.
Евгений Янович: "Вы тогда только не смейтесь..."
Нещодавно вранці мені попався дуже дивний таксист. Його звали Валерій. Рейтинг у додатку був 3.7. Але я спізнювався на ефір, тому крутити носом не було часу.
Сівши до Валерія в машину, все стало на свої місця. В салоні було накурено не менше, ніж в кальян-барі в “Арена-сіті”. Грала класика, правда, класика таксі. Точніше – шансон. І, головне, Валерій, звісно, був без маски.
Я одразу почав обурюватися, читати моралі й усіма можливими аргументами розмазав таксиста за таку поведінку. Це, звісно, в думках. Ну, а в голос сказав просто: «Вибачте, я перепрошую, а вам не буде складно, якщо це окей, одягнути маску?» Таксист дуууже зніяковів і сказав: «Точно нада?» Говорю: «Так! Адже моя маска – це ваша безпека. А ваша – це моя!»«Вы тогда только не смейтесь...». Таксист Валерій потягнувся у внутрішню кишеню і дістав маску. Вона була ніжно-рожевого кольору і з вишитим написом «Помидорчик». Чому був саме такий напис стало зрозуміло в ту ж секунду. Адже Валєра став багряного кольору сорту томатів «Чорний принц».
Я нічого не запитував, але Валєра сам хотів виправдатись. «Это моя жена сшила. А я ей отказать не могу».
Більше за поїздку не пролунало ні слова. Якщо не враховувати слова “Бутирки” з магнітоли. Фантастичнішу картину, ніж двохметровий Валєра, шансон і рожева маска із написом «Помидорчик» я ще не бачив. Валєра їхав впевнено, нікого не підрізав, не виїжджав на смугу громадського транспорту та взагалі комфортно доставив мене на місце. І я впевнений, що так на нього вплинула маска від коханої.
Я вийшов й одразу поставив Валєрі 5 зірочок за поїздку. Бо неважливо, як накурено, яка музика грає у салоні. Важливо, що Валєра слухає і щиро любить свою дружину, а це варто всіх десяти зірочок.
Напомним,