Сестра командуючого морпіхами "Волини" – про Азовсталь, погрози та полон: Втрачали свідомість, бо не було чого їсти
Сергія Волинського, більш відомо як «Волина», знають багато користувачів соцмереж. Він вів військову справу у складі морських піхотинців на маріупольському напрямку.
Гарнізон «Маріуполь» російським військовим не вдалось взяти штурмом, вони вийшли з території заводу лише за наказом вищого керівництва країни. Наразі родини військових з «Азовсталі» роблять усе можливе, аби повернути їх з полону живими. До студії «Сніданку з 1+1» завітала сестра «Волини» – Тетяна Харько, яка розповіла, що понад 3 тижні зв’язку з братом немає.
Востаннє зв'язок з моїм братом був 20 травня, ще коли вони знаходились на території заводу «Азовсталь». Від нього була СМС з текстом, що надалі зв’язку не буде. Після того не було ні телефонних дзвінків, ні СМС, ніякої інформації від нього особисто не було. Ми спілкувались з Червоним Хрестом, з Національним інформаційним бюро, які повідомили, що він евакуйований з «Азовсталі» на територію Оленівки. Де він знаходиться зараз, у якому стані та у яких умовах їх утримують – нам, на жаль, невідомо, – прокоментувала сестра.
За словами Тетяни, брат максимально беріг родину, тому ніяких подробиць, що у них там відбувалось на «Азовсталі», він не розповідав. Говорить, що часто спілкування обмежувалось короткими СМС: «Я норм», «Живий», «Цілий» та навіть знаком «+». Тому родина бійця дізнавалась усю інформацію про бійців з новин та соцмереж.
Наразі дружини та родичі бійців створили «Асоціацію родин захисників «Азовсталі», до якої запрошують усіх, щоб єдиним штурмом звільнити хлопців. Сестра «Волини» зізнається: вірили, що питання про тимчасове утримання хлопців вирішиться швидко.
Ми сподівались на дуже швидкий обмін, здавалось, що це питання вирішиться за лічені тижні або навіть дні. Але зараз ми розуміємо, що так швидко цього не станеться. Проте нам давало якусь надію хоча б те, що на них не будуть падати жахливі бомби та снаряди. В них не було достатньої кількості їжі, є історії, коли деякі втрачали свідомість від того, що не було чого їсти. Ви уявіть, які там реальні фізичні навантаження і у них не було звідки черпати енергію. І зараз вони також у ситуації, де належного догляду ну точно 100% не має, – прокоментувала сестра.Окрім того, деякі родини військових отримують погрози у соціальних мережах та телефонними дзвінками. Як говорить Тетяна, це почалось ще коли хлопці були на території заводу. Особисто сестрі Волинського надсилали погрози у вигляді повідомлень в соцмережах, проте вона намагається їх не читати та одразу блокує. І додає:
Писали якісь жахіття, які навіть не хочу проговорювати. Були і погрози життю, можна і так сказати. Я просто не даю можливості цим «людям» продовжувати спілкування і не бачу в цьому сенсу.
Тетяна старша за Сергія на 2,5 роки. Говорить, що він завжди був хоробрим хлопчиком із сильним стержнем, у якому поєднувалась чуйність, любов та ніжність. Навіть у шкільному віці брат завжди намагався захистити сестру. Тетяна згадала, що у 5 школі він заступився, коли до неї почали чіплятись старшокласники. При цьому хлопчик завжди дарував мамі та сестрі квіти, а бабусі навіть писав вірші на 8 березня.
На Сергія вдома очікує дружина та 5-річний син. Як говорить сестра, дружина намагається триматись та не передає дитині усіх емоцій. Син знає, що тато наразі у відрядженні, адже саме так говорили йому рідні, коли Волинський йшов служити.
Тато був у відрядженні все його свідоме та несвідоме життя. І коли тато їздив у відрядження – він завжди повертався. І дитина впевнена, що батько і цього разу повернеться. І звісно дитині ці всі жахи ніхто не розповідає, – поділилась Тетяна.
Сестра дуже мріє побачити Сергія і просто його обійняти та подивитись в очі. Говорить, що погляд одне одному у вічі скаже набагато більше, ніж слова. Родина морпіха не дозволяє собі думати про погане та мріє тільки про перемогу та найскоріше повернення Сергія.
Нагадаємо,
