23 лютого моєму батьку зробили серйозну операцію. Він лежав у лікарні в Києві, бо 24 лютого йому мали робити ще одну, таку ж серйозну операцію, – розповів імпровізатор в YouTube-проєкті «Гончарова Подкаст». – Я 23 лютого ввечері проводив урок у школі імпровізації. До цього ще завіз свою дружину, Іру Гатун та Юру Ткача з дружиною на прем’єру фільму в кінотеатр. І от десь о 23:30 мені телефонує дружина й каже: «Швидко до Ткача після уроку». Коли я приїхав, то мені сказали, що десь о 4–5 ранку «почнеться». Не повірив і запитав: «Хто сказав?» Вони мені: «Ну, просто сказали». Я розумів, що багато вже чув таке, тож вирішив подзвонити Кошовому, вважаючи, що він точно знає. Женя нам відповів: «Хлопці, лягайте спати». І ми наче заспокоїлися.

Володимир Шумко з татом / Пресслужба Нового каналу

На жаль, застереження для Вови, його рідних та друзів були не марними. Вранці наступного дня Київ прокинувся від вибухів, а гуморист попри все вирушив до батька в лікарню.

24 лютого я рухався якраз у бік виїзду на Житомир. Все стояло. 200 метрів їхав аж вісім годин, – згадує Шумко. – Потім вийшов і пішов пішки. Поспілкувався з лікарем і зрозумів, що треба під’їжджати. По бордюрах, б’ючи машину, сварячись з усіма, все ж доїхав до лікарні.

Вова Шумко зізнався, що не відчував паніки та страху в перший день вторгнення. А ще одразу зрозумів глобальність проблеми й те, що від війни не втекти.

Я думаю, що не панікував, бо найважливішим для мене був батько, – говорить імпровізатор. – Йому все ж негайно зробили ще одну операцію. Після неї тато два тижні був у бункері, хоча мав би бути в реанімації. Зараз він почувається добре, знаходиться з родиною за кордоном. Якби рідні були тут, то я смикався б і некомфортно почувався, поїхавши кудись на благодійний концерт чи виставу. Думав би лише про них, не віддався б на 100% задля допомоги ЗСУ.