Я прокинулася як усі, о четвертій від вибухів. В мене дерев’яний будинок, і просто було враження, ніби декілька тонн чогось дуже важкого впало на дах. Так я дізналася, що почалася війна. Відразу почала телефонувати всім своїм близьким, зокрема тим, хто живе у центрі Києва. І покликала терміново всіх до себе.

Багато хто виїхав із країни, але Могилевська залишилася. Чому прийняла таке рішення – у артистки своя тверда позиція.

Я впевнена, що народний артист повинен бути з народом. Це як клятва на весіллі: бути і в горі, і в радості зі своїм обранцем. Так що, якщо щось трапилося з твоїм чоловіком, його треба кинути? Так і Артист, який 25 років збирав повні зали по всій країні, – і в горі, і в радості повинен залишатися зі своєю країною. З людьми, які любили його впродовж його життя.

Наприкінці грудня Наталія презентувала нову виставу – «Доньки». І вже 16 січня знову вийде на сцену театру Лесі Українки. 

Обидві вистави – про найголовніше у житті кожної людини. Моноспектакль «Я вдома» став найкрасивішим моментом мого життя! Він просто лікує моє серце! І я щаслива, якщо він вилікував хоч одне серце когось з вас, був корисним і потрібним для вас. Я вдома! Ми вдома, попри біль і втому! Ми все витримаємо, ми все переживемо, перемога за нами!  

«Доньки» – мій новий спектакль. Його я присвятила всім жінкам України, які зараз героїчно переживають та проживають цю війну, піклуються про дітей, проявляючи милосердя та стоїцизм. Це історія про матерів, які чекають на своїх синів з війни, жінок, на плечах яких турбота про рідну домівку, підтримку життя українських міст. Про те, що навіть під час війни завжди є місце для любові та милосердя. Вистава наповнена ніжністю, коханням, натхненням та молитвою про Боже благословення бути матір’ю. 

Відверте велике інтерв'ю читайте на сайті Afisha.bigmir.net