Відбувається це завдяки команді проєкту «ДНК. Свої», яка береться за надскладні та заплутані пошуки, часто пов’язані з ризиком для життя. Історії трьох людей, які звернулися до проєкту із запитом допомогти відшукати рідних, з якими давно втрачено зв’язок. Кому було відкрито аж сім конвертів ДНК?

Глядачі вже дізналися історію військового штурмовика Олександра. Чоловік мріє відшукати рідного батька, якого він ніколи не бачив, або хоча б познайомитися з ріднею з його боку. Мати Олександра та інші родичі приховують будь-яку інформацію про біологічного батька. Єдине, що йому вдалося дізнатися, це ім’я – Іван, та орієнтовне місце проживання – Закарпаття.

Журналістам проєкту довелося провести неабияку пошукову операцію, аби почати розплутувати загадковий клубок сімейної історії Олександра. В ході пошуків команда дізналася, що свого часу мати мала роман з Іваном на прізвище Левкулич. Чоловік з таким прізвищем дійсно проживав неподалік. Він вже помер та по собі залишив четверо дітей. Одна з них – Тетяна Левкулич, яка приїхала на «ДНК. Свої» з донькою, аби відшукати рідню за батьком:

Я б дуже хотіла мати родичів. Вони в мене є, але ми дуже далекі. Мені хочеться спілкуватися з рідними, бачитися. Йде війна – хто-зна, що на нас далі чекає, – наголосила Тетяна.

Та, попри спільне бажання Олександра та Тетяни знайти рідню, вони за тестом ДНК виявилися чужими. Тому команда продовжила пошуки.

Як розповіла редакторка проєкту Вікторія Писарець, вона провела змістовне журналістське розслідування на Закарпатті, де відшукала ще одного Івана Левкулича. Він теж покійний, та після себе залишив доньку Анну. Жінка відмовилася приїхати у студію, але біоматеріал для тесту ДНК надала. Та разом з тим редакція знайшла ще одного Івана із Закарпаття, який мав близькі стосунки із матір’ю Олександра. Чоловік теж вже помер. До студії приїхав його син Славко. Чоловік вірить, що десь живе його рідний брат.

Ведучій «ДНК.Свої» Тетяні Висоцькій довелося відкрити одночасно 2 конверти з результатами дослідження Олександра відносно Славка та Анни:

Ви так довго чекали… та ми змушені повідомити, що ані Анна, ані Славко не є вашими біологічними родичами, – підсумувала Тетяна Висоцька і додала, що пошуки будуть тривати, що важливо не опускати руки.

Друга історія випуску не менш інтригуюча про військовослужбовця Віталія з Запорізької області. Він на прохання рідної тітки шукає свою двоюрідну сестру. За словами Віталія, через складні стосунки із батьком Люби, з яким дівчинка зростала, його рідна тітка не бачила доньку понад 20 років. Матір Любові Наталя зазначила, що свекруха відібрала в неї доньку та змусила підписати папери про відмову від батьківських прав:

Свекруха сказала, що зробить все, що вона мені не дістанеться. Сказали, щоб я навіть на порозі не з’являлася, і викликали Службу у справах дітей. Мене змусили підписати «відказну» від доньки, – розповіла Наталя.

Виявилося, що Люба живе на Хмельниччині, має доньку, чоловіка військового та й сама артилеристка запасу. Жінка спочатку навіть не здогадувалася, що її шукає біологічна матір. Вже 15 років героїня волонтерить і вважала, що її хтось шукає саме через це. Дійсно, в студії з’явилася її добра знайома ексвикладачка Тетяна Павлівна, яка привила любов до волонтерства. А ще на відеозв’язок вийшов один з військових, якому дівчина дуже допомогла.

Та зрештою Любов дізналася, що ще її шукає двоюрідний брат за біологічною матір’ю та й вона сама. Дівчина такій інформації не зраділа:

Мою матір до 14 років не позбавляли батьківських прав. Де вона була? Я їй дам прощення, але в свою родину не пущу, – наголосила Люба.

Бабуся, яка виростила Любу, теж запевнила присутніх, що не перешкоджала спілкуванню матері з дитиною, однак та не виявила жодного інтересу у цьому.

Також стало відомо, що Люба за матір’ю має двох братів – Станіслава та Максима. Дівчина пообіцяла дати хоча б їм шанс на спілкування з нею. Та поки цього не сталося.

Під час випуску журналісти проєкту розкажуть історію ще одного героя – громадського діяча Ярослава Колодія з Тернопільщини. Він просить знайти могилу закатованого росіянами свого дідуся-упівця.

1991 року, коли Україна відкрила документи СБУ, виявилося, що він був замордований у тюрмі у Харкові. І місце поховання ми навіть не знаємо, – розповів Ярослав.

У студії з’явилася Світлана Колодій. Жінку удочерили при народженні і вона теж шукає близьких – матір або братів-сестер, якщо такі є. Героїня має надію, що Ярослав, який звернувся на проєкт зі своїм запитом, може виявитися їй родичем. Та тест ДНК показав, що це не так. Разом з тим редакції «ДНК. Свої» вдалося розшукати свідка народження Світлани – породіллю, яка підтвердила, що жінку залишила у пологовому рідна матір, і що її подальша доля невідома. Пошуки для Світлани тривають, як і для Ярослава Колодія. Виявилося, розшукати могилу полеглого дідуся вкрай складно. Під час запису проєкту чоловікові на поміч прийшов архівіст-історик Ігор Кулик:

Радянський союз приховував факт, місце і причину смерті. І зараз росія, яка воює, намагається вбити фізично людей і пам’ять про них. Ми допоможемо панові Ярославу дізнатися правду.

Дивіться історії пошуку у випуску «ДНК. Свої» на офіційному сайті та YouTube-каналі СТБ.

Якщо ви також шукаєте рідних, з якими втратили зв’язок через повномасштабну війну, – пишіть на пошту dnk@slm.ua або телефонуйте за номерами гарячої лінії: +38(067)690–56–69, +38(067)690–56–91.