«ДНК. Свої»: пошук дітей, яких втратили через війну. Команда проєкту і надалі продовжуватиме з'єднувати родини
Третій рік поспіль проєкт «ДНК. Свої» з Тетяною Висоцькою реалізує важливу місію – шукає зниклих через війну українців та допомагає повернути додому своїх.
Історії дітей, постраждалих через російську агресію, – це найболючіша тема. Найскладніші моменти цієї війни - коли окупанти не йдуть на переговори про повернення вивезених дітей, цивільних бранців і військовополонених. Коли диктують умови. Але ось напередодні випуску прочитала новину, що до України повернули ще п'ятьох дітей-сиріт, депортованих до росії, і стало трішечки легше. Цей сезон був не лише складним, а й насиченим – і важливими темами, і неймовірними людьми. А фінальний «дитячий» випуск, присвячений Дню захисту дітей, дуже важливий для нас, бо робимо все можливе, аби поступово повертати своїх, – говорить ведуча проєкту Тетяна Висоцька.
До команди «ДНК. Свої» звернувся 37-річний військовий Олександр. Чоловік захищає Україну на Харківщині та шукає племінницю Даринку. На початку повномасштабного вторгнення дівчинка була у Сєвєродонецькому дитбудинку, але подальша її доля невідома. Герой випуску припускає, що дитину могли силоміць депортувати або ж залишити в окупації. Ці думки не дають спокою Олександру. Захисник разом з дружиною Оксаною мріє удочерити дівчинку. Він розповів, що рідному батькові, його рідному братові, вона зовсім не потрібна: той через алкозалежність відмовився від власної дитини. До речі, вона у родині – 6-те дитя.
Даринка думає, що вона в цьому світі сама. А в неї є дядько, який її дуже любить. І моя дружина її дуже любить. Ми хочемо взяти її під опіку і щоб вона побачила, що в неї є люблячі батьки, – наголошує Олександр.
Команді «ДНК. Свої» знадобилося багато тижнів кропіткої роботи, щоб дізнатися, куди веде шлях Даринки і де вона зараз. Виявилося, що дітей з Сєвєродонецького сиротинця спочатку евакуювали на Львівщину та потім – у Словенію.
Журналістам вдалося розшукати жінку на ім’я Катерина, яка нині опікується Даринкою та іншими евакуйованими дітьми. Вона вийшла на зв’язок онлайн і розповіла, що племінниця Олександра почувається добре, росте та розвивається і незабаром її планують привезти в Україну. Така інформація розчулила героїв випуску. Вони заручилися підтримкою експертки проєкту, юристки БФ «Save Ukraine» Мирослави Харченко, і після програми розпочали процедуру удочеріння.Також у студію проєкту приїхав 73-річний харків’янин Іван Морозов. Він розшукує тяжкохворого сина Єгора, який з початком повномасштабної війни знаходився у психоневрологічному інтернаті. Чоловік боїться, що Єгора вивезли до росії окупанти. Іван розлучений, з дружиною стосунки не підтримує. Він звинувачує колишню дружину Тетяну у тому, що син в інтернаті.
Журналісти проєкту розшукали колишню Івана. Жінка поскаржилася, що Іван не допомагає їй з вихованням хворого на синдром Дауна сина та розповіла, що їй, на відміну від ексчоловіка, відома доля Єгора. Виявилося, що син помер від інсульту, який спричинили російські обстріли. Інтернат, де знаходився Єгор, тільки частково змогли евакуювати. Так 37-річний хлопець опинився в окупації, де й загинув. У ході програми стало відомо, що наразі обоє батьків не зможуть потрапити на могилу сина, бо вона знаходиться поблизу лінії фронту.
Ще одна історія, яка збентежила усю команду, належить 39-річній Наталі Мельник. Жінка звернулася на проєкт із заявою, що у неї в Італії підступно вкрали восьмирічного сина Юрка. Жінка з допомогою волонтерів потрапила до тамтешньої місіонерської общини як біженка з України. Там на неї ніби-то постійно скаржилися інші переселенці, а потім взагалі відібрали сина.
Журналісти проєкту провели ретельне розслідування і встановили, що жінка розказує правду однобоко. Виявляється, італійські служби відібрали Юрка через Наталчину халатність до виконання батьківських обов’язків стосовно дитини з розладом аутичного спектру. Стало відомо, що в Україні у Наталки на пів року теж вилучали сина. Таке рішення тоді соцслужби аргументували небажанням жінки доглядати хворого сина – про це розповів ексчоловік Наталі.Прямісінько у студії ведуча проєкту «ДНК. Свої» Тетяна Висоцька зачитала офіційного листа, в якому аргументовано рішення італійських соцслужб стосовно рішення з вилучення. Виявилося, що Генконсульство в Неаполі зайнялося справою малого Юрка і було готове допомогти Наталі повернути сина. Та вона не з’явилася на жодне із судових засідань:
Суд запропонував Наталі пройти програму перевірки та зміцнення навичок батьківських функцій. Однак цю пропозицію мати дитини проігнорувала, – зачитала Тетяна Висоцька.
Жінка зізналася, що нею керували страх і розуміння, що вона дійсно не виконувала обов’язків відносно сина, тому й переховувалася від влади Італії. У студії Наталя пообіцяла виправитися і повернути сина.
У студії також з’явилася героїня «ДНК. Свої» 2 сезону – Олександра з Херсонщини. На початку повномасштабної війни жінка була на Київщині, а діти на той час залишилися з її батьками на лівому березі Херсона. Жінка півтора роки шукала шляхи, як з окупації повернути дітей до себе. На щастя, Олександра вийшла на журналістів телеканалу СТБ, які допомогли жінці сконтактувати з Офісом Президента, де зробили все необхідне, аби родина воз'єдналася.
У студії Олександра з’явилася з 12-річною донькою Вікторією та 15-річним Владиславом, які розповіли, як чекали на зустріч із мамою і як їм жилося в окупації.
Була мрія повернутися додому. Бо там (в окупації) не було ні навчання, ні роботи. За півтора роки окупації ми нарешті почуваємося в безпеці. Сестра продовжила навчання і я готуюся до вступу у ВНЗ. Ми дуже щасливі, що проживаємо разом, – розповів Владислав.
Нагадаємо, що телеканал СТБ вже розпочав зйомки 4 сезону «ДНК. Свої». Якщо ви також шукаєте рідних, з якими втратили зв’язок через повномасштабну війну, – пишіть на пошту dnk@slm.ua або телефонуйте за номерами гарячої лінії: +38(067)690–56–69, +38(067)690–56–91.
Повні випуски проєкту дивіться на офіційному сайті та YouTube-каналі СТБ. Або дивіться онлайн за посиланням.