Сергій Жадан – один з найпопулярніших та найплодовитіших письменників сучасної української літератури. Цієї осені світ побачила нова книга Жадана – «Антена». Це поєтична збірка, що складається з 80 віршів. Презентувати її містами країни Сергій буде особисто. У Києві ми побачимо письменника вже 14 вересня. Напередодні презентації  редакція TV.UA зв’язалася з Сергієм Жаданом для того, щоб особисто з’ясувати націкавіші деталі творчого доробку письменника.

«Мені подобається відчуття контакту з читачем»

Сергію, головна подія цієї осені для вас – презентація збірки «Антена». Її ви символічно назвали поетичним щоденником, чому?

Тому що вона писалася як щоденник: спонтанно й імпровізаційно. Структура виникла сама собою, формувалась вільно, без якихось обмежень. Цим «Антена» мені й близька. Це дуже відкрита книга, такий собі робочий стіл письменника, який можна розглядати.

Чому збірка має назву «Антена»?

«Антена» – це доволі очевидна, як на мене, метафора чутливості, прийняття й подальшої передачі важливих речей. Такий собі провідник, що поєднує й повідомляє.

Яка тематика збірки?

В книзі зібрані різні за тематикою вірші. Є твори, які умовно можна назвати віршами про війну, є вірші про любов. Вони  як кросворди, про все відразу. Головне – вміти їх розгадати.

Як довго ви працювали над збіркою?

Перші вірші писались влітку 2016-го. За два роки книга склалась. До того ж, вийшла доволі цілісною й завершеною.

«Антена» уособлює якусь частину вашого життя?

Вона якось логічно продовжує книги «Життя Марії» та «Тамплієри». Якщо вже говорити про етапи, новий і надзвичайно болісний етап для всіх нас почався у 2014 році. Мені здається, що до початку війни ми жили іншим життям і іншою літературою. Все, що пишеться сьогодні – різниться. Різниться інтонаційно, різниться настроєво. 

Коли і як ви плануєте презентувати збірку?

Ми з видавцями запланували кілька презентацій – 8 вересня в Чернівцях, в межах фестивалю «MERIDIAN CZERNOWITZ», 14 вересня в Києві, 18-го – в Харкові, 19-го – в Одесі. На Форумі видавців у Львові 22 вересня теж зробимо презентацію. Чи будуть якісь сюрпризи? Знаєте, мені насправді подобається просто ось це відчуття контакту з читачем, можливість щось читати.

«Українцям завжди є про що поговорити, незалежно від того, де вони живуть»

Навесні у рамках проекту «Підсилення звучання українських голосів у Західній Європі» ви мали великий тур. З романами «Інтернат», «Месопотамія» відвідали Іспанію та Італію. У чому полягала суть цього проекту?

Це була спроба побачити й почути українців, які сьогодні працюють і живуть в Іспанії та Італії. В цих країнах є великі українські громади, вони доволі активні. Хотілося почути цих людей, поспілкуватись із ними. Українцям завжди є про що поговорити, незалежно від того, де вони живуть і коли збираються повертатись додому. 

Скільки міст у рамках проекту ви відвідали?

Всього було сім міст – три в Іспанії, чотири в Італії. Графік склався доволі інтенсивний – щодня нове місто, але враження залишились позитивні. Трапилось побачити велику кількість відкритих та щирих людей, які переймаються долею своєї країни, намагаються чимось їй допомогти.

Знаю, що у вас є благодійний фонд. У якому році його було започатковано?

Офіційно фонд зареєстрований минулого року. Хоча ми з друзями почали займатись волонтерством ще з 2014-го. Спочатку намагались допомагати військовим, сьогодні більш зосереджуємось на проектах в галузі освіти й культури, співпрацюємо з педагогами Луганщини та Донеччини, допомагаємо школам, дитячим садочкам, бібліотекам. Організовуємо концерти, культурні заходи. Фонд невеликий, але наша діяльність зазвичай дуже адресна. Ми відповідально ставимось до того, що робимо. Для нас надзвичайно важливим є момент довіри з боку наших «донорів», тобто тих, хто нас підтримує і хто нам допомагає.

Які проекти у рамках фонду вдалось реалізувати?

Про якісь ідеї та ініціативи фонду можна розповідати довго. Нещодавно ми реалізували проект «Мандрівники зі Сходу»: влаштували для групи старшокласників із селища Золотого, що на Луганщині, подорож Україною. Підлітки відвідали Харків, Львів, Чернівці, Одесу, Запоріжжя. Думаю, для них це була непересічна подія. Приємно, що в усіх цих містах нам багато хто допомагав. Це мотивує. Спробуємо на осінь організувати щось для бібліотек Сходу. Роботи багато. Але вона цікава і перспективна, як мені здається. Сьогодні багато чого залежить від кожного з нас: від нашої активності, від нашої готовності брати на себе відповідальність. Країна міняється просто в нас на очах, це вражає.       

Крім літературної діяльності ви ще й музикою займаєтесь – співпрацюєте з гуртом «Жадан і Собаки». Розкажіть про це.

Ми із «Собаками» співпрацюємо з 2007-го року. За цей час записали чотири студійні альбоми, об’їздили з гастролями всю Україну та Європу. Зараз працюємо над новою програмою, у вересні в нас почнеться тур країною, буде багато виступів.  А пару тижнів тому випустили новий кліп на пісню «Кобзон». Режисером цієї історії виступив Віктор Придувалов. Вийшла доволі жорстка й контроверсійна робота. Зараз робимо нові композиції, можливо будемо їх записувати. В будь-якому разі, все нове можна буде почути у вересні-жовтні на концертах.

«Літературні премії – це лотерея»

Як письменник Ви маєте чимало винагород. З останніх – «ЛітАкцент року» за роман «Інтернат», премія «Angelus» за роман «Месопотамія», премія «Книга року ВВС» у номінації «Найкраща книга десятиліття («Ворошиловград»), премія імені Василя Стуса. Як ви можете пояснити такий успіх?

 Мені здається, премії – це лотерея. Вони можуть бути критерієм комерційного успіху, проте не завжди читацького. Навряд чи про них слід говорити серйозно. Це не найважливіше. Найважливіше, як це банально не звучить – читацька реакція. А до премій вона не має жодного стосунку.

Що ви думаєте про самого  себе як про письменника?

Намагаюсь ставитись до себе критично. Не певен, що це завжди вдається. В будь-якому разі, я дуже люблю літературу, люблю процес писання. Хотів би й далі займатись написанням книжок. Навіть якщо їх ніхто не читатиме.

Уявіть ситуацію,  що наше інтерв’ю читають ті, хто зовсім не знайом із вашою творчістю. Яку першу книгу ви б порекомендували, і чому?

Останню, «Інтернат». Чому? Тому що в ній мова йде  про те, що сьогодні для мене найбільш важливо, що найбільше болить, про що я хочу говорити сьогодні в першу чергу. Закінчиться війна – напишуться інші книги.